В.Сосюрі присвячується…
Він був поет з
шахтарського Донбасу,
Що молодо й сміливо
дивився уперед.
Він був завжди в
передчутті нового часу,
В якому не співає пісню
кулемет.
У нього вся природа – це
активна сила.
Він міг кохати так, як не
кохав ніхто!
Він так хотів, щоб завжди
колосилась нива,
І щоб вривалось щастя кожному в вікно!
Щоб день світив
безсмертними вогнями,
Зерно родила рідная
земля,
Щоб воля славилась
жагучими піснями,
Які б співали і дорослий
і маля!
Покинуте й забуте
Я хочу пригадати покинуте
й забуте…
Ось опромінює світлицю
ікона на покуті,
Дівчата з коромислом
прямують до криниці,
Там діточки збирають у
кошик полуниці,
У хатах рушники на щастя
і на долю,
Втопає Україна в вербах і
тополях.
Тут стомлено співа матуся
колискову,
А там плете дівчина
віночок барвінковий…
Покинуте й забуте не
стане вже наявним,
Нехай хоч дітям буде райдужним, уявним.
Козацька доленька
Проводжала сина мати,
сльози проливала.
«Хай повернеться до
хати!»- Бога все благала.
У краях чужих, далеких
слава здобувалась,
Тільки серце, як лелека,
на Вкраїну рвалось.
Хоч здобув козак той
волю, тільки був убитий,
І лежав він серед поля
хусткою накритий.
Плакав вітер на могилі,
зачинив світлиці,
Не піде козак до милої більш на вечорниці.
Освятив соколик волю, хоч
поліг завчасно.
Він боровсь за кращу
долю, за людськеє щастя.
І.Д.Кобзону присвячується (до його
75-річчя)
Ваше життя і помисли –
високі.
Ви залишаєтесь людиною
завжди.
Ніколи ви не мріяли про
спокій
І не були байдужі до
біди.
Ви вірите у світлі
ідеали,
Ви – лідер, сентименталіст.
Не претендуючи на лаври,
Все ж – рекордсмен і
титулований артист.
В ваших піснях вловимий
дух епохи,
Вони сюжетні, задушевні, мов святі.
І навіть подих завмирає
трохи,
Бо звуки їх величні і
прості!
У ювілейний день
святковий
Дозвольте щиро побажать,
Щоб настрій був завжди
чудовий,
Життя, мов Божа
благодать!
Філософське…
Я не бажаю спокою в
житті,
Нехай тривоги в пошук
посилають
За долею важкою, бо знаю
–
В мене на меті знайти
людей, що мою думку розділяють.
Не буду виносити іншим
вирок
Перш, ніж собі оцінку не
збагну.
Залишу все, як є,
переломлю гординю –
І непізнанне між людьми
знайду.
Нехай безжалісним той
буде суд над тим, що скоїла в житті я.
Та, може, вперше я так
щиро помолюсь
За тих людей, яких раніше
не любила!
Дитині…
Дитиночко! Ти – мій
маленький всесвіт!
Ти – віра, щастя, скарб і
майбуття!
Не можу я тих поштовхів
душі окреслить.
Ти просто смисл, і
гордість, і життя!
Я маю те, що маю, та для
тебе
Я все пройду, здолаю
важкий шлях.
Ти знай, що поряд я і
ангел з неба,
Що є підтримка в маминих
очах!
Поки я в тебе є – не
грізні ночі.
Поки я в тебе є – веселі
твої дні.
І я радію, коли бачу твої
очі,
І я щаслива, бо вони такі
одні!
Нехай життя вирує,
поспішає,
Хай негаразди нас
бентежать аж до сліз,-
Я впевнена, що кожна мати
знає:
Дитяче щастя – запорука і
девіз!
Про казку
Казка – чарівниця,
Казка – таємниця.
Цікава та корисна для
кожного із нас.
Читайте та навчайтесь,
На краще сподівайтесь,
Хай казочки цікаві
чекають знов на вас!
Осіннє…
Вже за обрій сонце лине,
Засинає горобина,
Вечір стежку помережив
На безлюднім узбережжі.
Стало темно. Хмари чорні
Насувають вражим човном,
-
Піде дощ. Це вже напевно.
Він бряжчить, співа
натхненно.
Хай святкує осінь в
зливі,
Хай іще крайнебо тліє.
Хай на серці порожнеча,
Осінь – клас! Не суперечте!
Набридло!
Не чіпай мого кволого
щастя,
Забери свій холодний сум1
Хай тобі мої очі сняться,
Не навішуй мені своїх
дум!
Хай у прірву летить те
минуле!
Без спокути прощений ти.
Всю шаленість твою
забула.
Дай же спокій в житті
знайти!
Урок
Немає коментарів:
Дописати коментар